Жорстокі звинувачення пацієнтів у “слабкості волі” чи “поганому вихованні” досі залишаються нормою у XXI столітті. Навколо цієї хвороби існує безліч міфів, серед яких лідирують упередження про обов’язкове “роздвоєння особистості”. Психічний розлад суттєво впливає на здатність людини мислити, відчувати і сприймати реальність, залишаючись одним із найбільш незрозумілих та стигматизованих діагнозів у світі.
Про реальну природу цього важкого хронічного стану детально розповідала лікар із загальної гігієни відділу епідеміологічного нагляду Вінницького обласного центру контролю й профілактики хвороб МОЗ Інна Кудлаєнко.
«Сучасна медицина однозначно стверджує: шизофренія — це хронічна хвороба головного мозку, а не провина чи вибір людини. Це така ж хвороба, як цукровий діабет чи артеріальна гіпертензія, але стосується вона нейронних зв’язків. Шизофренія — це хронічний тяжкий психічний розлад, що впливає на здатність людини мислити, відчувати та сприймати реальність», – пояснює Інна Кудлаєнко.
Сьогодні медична спільнота розглядає цей розлад як складне ураження органу, що відповідає за сприйняття навколишнього світу. Людина абсолютно не винна у своєму стані, вона не є “поганою” чи “слабкою”. Потерпілі найбільше потребують від світу не страху, а своєчасної медичної допомоги та людської підтримки.
Фактори виникнення патології
Медицина досі не може вказати на одну конкретну причину, вважається, що це результат поєднання кількох факторів.
- Генетика: спадковість відіграє велику роль, але вона не є вироком. Навіть якщо один із однояйцевих близнюків має цей діагноз, імовірність того, що захворіє другий, становить близько 40-50%. Це означає, що гени лише створюють схильність.
- Внутрішньоутробний розвиток: інфекції, які мати перенесла під час вагітності, важке голодування або кисневе голодування плоду під час пологів можуть порушити тонку архітектуру мозку майбутньої дитини.
- Психосоціальні тригери: хронічний стрес, травми дитинства або вживання психоактивних речовин (особливо канабісу в підлітковому віці) не викликають шизофренію самі по собі, але можуть «увімкнути» сплячі гени хвороби.
Дві сторони клінічної картині
Психіатри поділяють симптоми шизофренії на дві великі групи, і саме друга група часто залишається непоміченою суспільством:
- «Позитивні» (продуктивні) симптоми: це те, що хвороба додає до психіки. Сюди належать галюцинації (найчастіше слухові), марення (непохитна віра в речі, які не відповідають действительности) та дезорганізована мова.
- «Негативні» симптоми: це те, що хвороба забирає. Людина втрачає здатність відчувати задоволення, стає емоційно плоскою, ізолюється від друзів, втрачає мотивацію до банальних побутових дій (наприклад, гігієни).
- Саме через негативні симптоми люди часто звинувачують хворих у лінощах, егоїзмі, байдужості. Але це не лінощі — це прямий наслідок ураження вольової сфери мозку.
Можливості сучасної терапії
Повністю вилікувати цю хворобу лікарі наразі не здатні. Медики навчилися успішно контролювати симптоматику.
Нові препарати діють безпосередньо на дофамінові рецептори, мінімізуючи прояви скованості рухів чи постійної сонливості. Пацієнт отримує реальний шанс залишатися активним членом суспільства.
Критично оцінювати власні галюцинації допомагає когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Хворі вчаться відокремлювати реальні звуки від хворобливих проявів.
Повернутися до роботи чи навчання допомагає комплексна соціальна адаптація.
«Головний ворог людей із шизофренією сьогодні — це суспільна стигма. Страх перед діагнозом змушує людей роками приховувати перші симптоми, втрачаючи дорогоцінний час, коли мозок ще можна захистити від руйнування. Людина із шизофренією не винна у своєму стані. Вона не «погана» і не «слабка». Вона просто бореться зі складним і важким хронічним захворюванням органу, який відповідає за сприйняття реальності. І найбільше, чого вона потребує від світу — це не страх чи осуд, а своєчасна медична допомога та звичайна людська підтримка», – наголошує лікарка.
