Він звик працювати там, де рахунок іде на хвилини. Спочатку – у реанімації, згодом – під обстрілами на фронті. А тепер знову поруч із пацієнтами у звичайному медзакладі. Історія Олександра Романюка – це не про різкі повороти, а про послідовний вибір залишатися медиком за будь-яких умов.
Сьогодні у Теплицькій громаді його знають як стриманого фахівця, який не підвищує голос навіть у критичні моменти. Та за цією зовнішньою спокоєм стоїть досвід, який формувався роками – від лікарняних чергувань до роботи на передовій.
Народився Олександр 23 серпня 1986 року в селі Велика Мочулка. Професію обрав рано і свідомо. Після школи вступив до Гайсинського медичного училища, де здобув фах медичного брата. Вже тоді визначився з головним – допомагати людям.
Перші професійні виклики чекали у відділенні анестезіології та реанімації Теплицької центральної районної лікарні. Саме тут відточувалися навички швидких рішень і точних дій. Колеги пригадують: у найскладніших ситуаціях він залишався зібраним і діяв без зайвих емоцій.
Паралельно Олександр отримав ще одну освіту – за спеціальністю «Облік і аудит» у Вінницькому аграрному університеті. Але цей диплом не змінив головного напряму – медицина залишалася справою його життя.
У 2022 році війна змінила все. Він добровільно приєднався до Збройних сил України та став санітарним інструктором у складі 4-ї окремої танкової бригади. Тут його робота набула зовсім іншого змісту.
Фронтова медицина – це не лікарняні стіни і не стабільні умови. Це евакуації під вогнем, стабілізаційні пункти і постійний дефіцит часу. Медик стає першою ланкою між життям і смертю. За словами самого Олександра, такий досвід залишає глибокий емоційний відбиток і вимагає внутрішньої витривалості щодня.
У 2023 році його демобілізували за станом здоров’я. Повернення до цивільної медицини стало логічним кроком. Він продовжив працювати у Теплицькому центрі первинної медичної допомоги.
Тепер його робоче середовище знову мирне. Але досвід фронту вже невід’ємна частина професійної ідентичності. Він впливає на кожне рішення і кожну дію.
Про медицину Олександр говорить без прикрас. Це, каже він, постійна напруга, біль і відповідальність. Водночас – це усвідомлений вибір. У професії залишаються ті, хто здатен співпереживати і не втрачати людяність навіть у найважчих обставинах.
Довідка.
Історію медика оприлюднив департамент охорони здоров’я Вінницької ОВА в межах інформаційної кампанії до Міжнародного дня медичної сестри, який щороку відзначають 12 травня. Мета ініціативи – розповісти про людей, без яких неможлива сучасна медицина, і які щодня працюють поруч у найскладніші моменти.
