Коли замість фронтової напруги – м’ячик, ракетка і стіл для настільного тенісу, змагання набувають іншого сенсу. У Вінниці ветерани та військовослужбовці, які пережили поранення на війні, зібралися на відкритий міський чемпіонат у межах проєкту «Сила титанів» і перетворили спортивний зал на простір відновлення та підтримки.
Турнір відбувся символічно у Всесвітній день настільного тенісу. На майданчику зустрілися 23 учасники – ветерани та військові, які проходять реабілітацію після поранень. Для багатьох із них це не перші старти, але кожен вихід до столу має особливу вагу.
Подія пройшла за підтримки міської ради та комітету з фізичної культури і спорту. Організатори підкреслюють: такі ініціативи – це не лише про змагання, а передусім про відновлення після травм і повернення до активного життя.
Голова профільного комітету Сергій Краєвський наголосив, що адаптивний спорт у громаді має стати системним напрямом, а не разовими акціями.
«Для нас важливо, щоб кожен ветеран відчував, що він не сам. Спорт стає тією мовою, яка повертає віру у власні сили, допомагає відновити не лише тіло, а й внутрішню рівновагу. Ми й надалі будемо розвивати адаптивний спорт у Вінницькій громаді, наразі плануємо черговий захід, і це буде чемпіонат з пауерліфтингу, який проведемо в травні», – розповів Сергій Краєвський.
Атмосфера змагань поєднувала спортивну концентрацію і взаємну підтримку. Для частини учасників настільний теніс став не просто грою, а частиною реабілітації, яка допомагає відновлювати рухливість і психологічну стійкість.
Спорт як повернення до життя після поранення
Серед учасників – ветеран Микола Єрьомін, який пересувається на кріслі колісному після важкого поранення на Харківському напрямку. Попри це він продовжує виступати на різних турнірах і не полишає тренувань.
«Не вперше беру участь у таких змаганнях. Ще раніше займався спортом, виступав на любительському рівні. Після травм на Харківському напрямку саме спорт допоміг мені повернутися до активного життя. Перші місяці після поранення були дуже важкими – я навіть не міг рухатися, але згодом під час реабілітації відкрив для себе настільний теніс по-новому. Зараз продовжую тренуватися, беру участь у турнірах, навіть виступав на чемпіонаті України. Для мене це можливість тримати форму, рухатися вперед і не зупинятися. Настільний теніс – це гра, де важливі очі, ноги і руки: якщо бачиш суперника, правильно рухаєшся і відпрацьовуєш удари – маєш шанс на перемогу. Головне – працювати над собою і не втрачати бажання грати», – зазначив ветеран.
Інший учасник – 22-річний військовослужбовець Євгеній Гарасимов. Він проходить відновлення після поранення, отриманого на Донеччині у грудні 2024 року, та вже має протез.
До війни хлопець активно займався спортом – грав у футбол і тренувався з тайського боксу. Сьогодні він поступово повертається до фізичної активності та служби.
«Мені 22 роки, й до війни я активно займався спортом – грав у футбол, тренувався з тайського боксу. Поранення отримав у грудні 2024 року на Донеччині, а зараз проходжу службу та відновлення, вже маю протез і поступово повертаюся до активного життя. Разом із побратимами приїхали на ці змагання. Для нас це не лише спорт, а й можливість підтримати один одного, змінити обстановку, рухатися вперед. Нещодавно брав участь у реабілітаційному заході в Буковелі. Навіть спробував кататися на лижах і зміг самостійно спуститися з гори. Це дає впевненість, що немає нічого неможливого. Зараз головне – не зупинятися і працювати над собою», – розповів Євгеній.
Подібні турніри у Вінниці вже стали регулярними. Вони формують середовище, де ветерани можуть спілкув
атися, підтримувати одне одного і водночас відкривати для себе нові види спорту. Організатори наголошують, що адаптивні змагання поступово стають важливою частиною реабілітаційної інфраструктури громади.
