Понад сотня юних спортсменів вийшла на старт у Вінницькому міському Палаці дітей та юнацтва – на дводенний турнір із плавання, присвячений Кубку Марії Гавриш. До міста приїхали команди з Вінниці, Хмельницького, Тернополя та Жмеринки, сформувавши широку географію змагань попри воєнний час.
Стартові доріжки не пустували навіть тоді, коли повітряні тривоги змушували переривати запливи. Усе відбувалося за чітким алгоритмом безпеки – учасники спускалися в укриття і поверталися до басейну після відбою. Формат змагань змінився, але сам турнір зберігся і продовжує об’єднувати дітей з різних міст.
Колись ці старти мали міжнародний статус, однак після початку повномасштабної війни стали всеукраїнськими. Попри це, організатори наголошують – головне, що турнір не зник і продовжує давати дітям змагальний досвід.
Змагання, що тримають спортивний ритм попри війну
У міській раді підкреслюють, що проведення таких подій стало можливим лише завдяки безпековим умовам і захисникам України.
«До повномасштабного вторгнення він мав міжнародний статус і щороку збирав учасників не лише з різних міст України, а й з-за кордону. Нині формат інший – турнір проходить як Всеукраїнський. Для нас важливо, що він відбувається, що до Вінниці приїхали юні спортсмени з Хмельницького, Тернополя та Жмеринки, а також беруть участь команди нашого міста. Це означає, що діти продовжують тренуватися, зростати, набиратися досвіду і розкривати свої здібності. Ми раді, що навіть у час війни можемо проводити такі події для дітей. І це можливо лише завдяки нашим Збройним Силам України, Захисникам і Захисницям, які боронять державу, щоб у дітей були навчання, спорт, заняття і можливість розвиватися», – каже Наталія Перекрестенко.
Організаційна частина турніру також враховує реалії воєнного часу. У закладі облаштоване укриття, де спортсмени перебувають під час тривог, після чого змагання продовжуються без втрати ритму.
Директорка Палацу дітей та юнацтва зазначає, що для дітей важливо мати простір стабільності – місце, де можна тренуватися і відчувати звичний режим життя навіть у складних умовах.
«Для нас було важливо зберегти простір, куди діти можуть прийти, побути разом, повернутися до занять і відчути звичний ритм життя. Це стало можливим завдяки безпековим умовам і наявності укриття. Особливе значення має басейн Палацу. Тут багато вінницьких дітей навчаються плавати, вдосконалюють майстерність, готуються до змагань і здобувають вагомі результати. Щороку Палац виховує двох-трьох майстрів спорту. За підсумками минулого року маємо двох майстрів спорту, і за цим стоїть велика щоденна праця дітей і тренерів, дисципліна, витримка та наполегливість», – розповіла Ірина Матусяк.
Ім’я олімпійської чемпіонки як символ турніру
Змагання носять ім’я Марії Гавриш – вінничанки, олімпійської чемпіонки та знаної плавчині, яка залишила помітний слід в українському спорті. Для учасників це не просто назва турніру, а символ, який супроводжує кожен старт.
Її ім’я звучить на нагородженнях, у розмовах тренерів і в атмосфері басейну, де кожен заплив стає випробуванням на характер і витривалість.
Серед учасників – і вихованці вінницького Палацу. Анна прийшла у плавання ще дитиною, щоб зміцнити спину, але з часом спорт став частиною її щоденного життя. На цих змаганнях вона стартувала на 50-метрівці вільним стилем, брала участь в естафеті та готувалася до нових дистанцій.
Дівчина зізнається, що хвилювання перед стартом для неї звичне, але саме воно додає азарту. Плавання, за її словами, дає витривалість і допомагає тримати баланс у повсякденному житті. Попереду в неї – робота над результатами та прагнення до першого дорослого розряду.
На турнір приїхали й команди з інших міст. Тренерка з Тернополя Марина Зубановська відзначає, що вінницький басейн і рівень організації змагань мотивують повертатися сюди знову.
«За роки роботи добре видно, як змінюються діти. Вони стають більш організованими, самостійними, цілеспрямованими. Навіть тепер, коли країна живе у складний час, у дітей не зникає бажання тренуватися, виступати, їхати на змагання і працювати над собою. Плавання дає їм витривалість, дисципліну, внутрішню стійкість, зміцнює фізично і вчить не зупинятися. А командні естафети ще й виховують підтримку та відчуття команди», – розповіла Марина Зубановська.
За перебігом кожного запливу уважно стежили судді. Вони оцінювали не лише швидкість, а й технічні елементи – старт, техніку входу у воду, повороти, чистоту рухів і дотримання стилю. Саме поєднання цих факторів визначало підсумкові результати змагань.
